ХАРКІВ - БАТЬКІВЩИНА КРАЩОГО ТАНКА ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
М. Нікітчук, студент 2 курсу НТУ "ХПІ"
Керівник доц. Окладной Ю.Г.
Ще з кінця двадцятих - початку тридцятих років Харків, будучи першою столицею Радянської України, стає одночасно всесоюзною столицею ядерної фізики і танкобудування. "Ми хвилюем стратосферу, атомне ядро і сферу", - ці слова Павла Тичини про харківські ядерників, які в 1932 році першими в СРСР і другими у світі здійснили досліди з розщеплення атомного ядра штучно прискореними зарядженими частинками.
Відомий не тільки в Союзі, але й в усьому світі УФТІ - Український фізико-технічний інститут - відкрився в Харкові наприкінці 1928 року. А на рубежі 1927-28 рр.. на ХПЗ - Харківському паровозобудівному заводі, нинішньому заводі імені Малишева - розгортається серійне виробництво танків.
Спочатку будували Т-24, радянський аналог французького танка "Рено". На початку тридцятих років Радянський Союз купує у американського інженера Крісті проект та зразки швидкого танка, виробництво якого під назвою БТ-2 розгорнули на ХПЗ. В результаті модернізації цієї бойової машини з'явилися спочатку БТ-5, а потім БТ-7. Крім того, на ХПЗ розгорнули виробництво важкого трибаштового танка Т 35. У Ленінграді на заводі "Більшовик" налагодили серійне виробництво середнього танка Т-28 та легкого танка Т-26.
Танк БТ-7 Танковий стрибок
Всього було виготовлено по 500 танків Т-28 і Т-35, кілька тисяч танків серій БТ та понад 10 тисяч легкого танка Т-26, перша модифікація якого мала на своєму озброєнні тільки кулемети. Т-26 різко поступався БТ і в потужності двигуна, маневреності. Це дає підставу стверджувати, що до війни провідну роль в виробництві радянських танків відігравав ХПЗ.
За своїми технічними характеристиками та бойовими якостями радянські БТ перевершували німецькі легкі танки Т-I і T-II, завдяки їм Червона Армія здобула перемоги над японськими мілітаристами в боях на озері Хасан у 1938 році та на річці Халхін-Гол у 1939 р.
Військові теоретики середини 30-х років ХХ століття вважали, що долю війни будуть вирішувати великі з'єднання швидких танків, самостійно проникаючих в глибокий тил супротивника. Досвід війни в Іспанії показав інше: потрібні танки зовсім іншого типу, з помірною швидкістю, що дозволяє вести бій у взаємодії з піхотою, але разом з тим володіють протиснарядною бронею.
Перед конструкторським бюро заводу № 183 - так називалося танкове виробництво ХПЗ - було поставлено завдання спроектувати колісно-гусеничний середній танк, який отримав назву А-20. Однак в ініціативному порядку КБ, яке очолив випускник Ленінградського політехнічного інституту Михайло Ілліч Кошкін, в ініціативному порядку паралельно розпочало роботу над чисто гусеничним варіантом середнього танка А-32, який і безпосереднім попередником Т-34.
Кошкін М.І. Челпан К.Ф.
З 1931 р. у Харкові розгорнулися роботи зі створення швидкого дизельного двигуна. Спочатку відомий під назвою БД-2, цей двигун згодом отримав назву В-2. У створенні нового двигуна В-2 брали найактивнішу участь випускники Харківського політехнічного інституту. Це були головний конструктор Костянтин Федорович Челпан і його найближчі помічники - Яків Юхимович Вихман та Іван Якович Трашутін.
Роботи над новим дизелем йшли через подолання числених труднощів, зумовлених браком на ХПЗ кваліфікованих кадрів, сучасного обладнання та недостатньою культурою виробництва. У 1937 р. серед керівництва заводу пройшли численні арешти, був відсторонений від роботи, а згодом репресований К.Ф. Челпан. Роботи з доведення двигуна і початку його серійного виробництва очолив Т.П. Чупахін, відряджений до Харкова з Центрального інституту авіаційного моторобудування.
Чупахін Т.П. Морозов О.О.
М.І. Кошкіну вдалося переконати керівництво наркомату оборони у необхідності розробки чисто гусеничного варіанту середнього танка, під час випробувань нова бойова машина довела свої незаперечні переваги перед колісно-гусеничної моделлю. Після доопрацювання конструкції новий середній танк отримав назву Т-34, рішення про його серійне виробництво було прийнято 19 грудня 1939 року. Під час випробувань нового танка захворів на тяжку форму запалення легенів головний конструктор Т-34 М.І. Кошкін. врятувати його не вдалося він помер 26 вересня 1940 в будинку відпочинку Занки під Харковом. КБ очолює О.О. Морозов.
Роботи над створенням середнього танка велися в різних країнах. Німецька армія була озброєна середніми танками Т III і Т IY, американці розробили танк "Шерман". Але тільки конструкторам Т-34 вдалося досягти оптимального поєднання таких якостей бойової машини, як озброєння, бронювання і маневреність. При появі Т-34 на радянсько-німецькому фронті в 1941 році він опинився поза конкуренцією, будучи невразливим для протитанкових засобів, які перебували на озброєнні німецької армії. У той же час 76-міліметрове знаряддя Т-34 легко вражало німецькі середні танки. Радянський важкий танк КВ мав більш потужне бронювання і оснащений тим же знаряддям, але був майже вдвічі важче і мав у півтора рази меншу швидкість.
Протягом 1940 року на ХПЗ було вироблено 117 танків Т-34, а протягом 1941 -1560. У 1941 р. 1256 танків випустив Сталінградський танковий завод. У тому ж році виробництво Т-34 почали освоювати на заводі "Красное Сормово" у місті Горькому і на "Уралвагонзаводі" у Нижньому Тагілі, куди був евакуйований з Харкова завод № 183.
Т-34 заслужено визнаний кращим танком другої світової війни. Його бойові якості високо оцінили генерал-інспектор німецьких танкових військ Гейнц Гудеріан і прем'єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль.
Т-34 зразка 1940 року
У 1943 році на озброєння німецької армії надійшли важкий танк "Тигр" і танк "Пантера", який за німецькими мірками вважався середнім, хоча лише трохи поступався за масою радянським важким танкам. За озброєнням і бронезахистом вони значно перевершили першу модель Т-34 з 76-міліметрової гарматою. Проте до цього часу радянськими конструкторами вже була розроблена нова модифікація Т-34 з 85-міліметровим знаряддям. Такі показники, як озброєння, бронезахист і рухливість, у Т 34 - 85 і "Пантери" були приблизно однакові, однак німецький танк був у півтора рази важче, істотно поступався в запас ходу. Німецька промисловість не змогла освоїти виробництво танкового дизеля, що робило "Тигри" та "Пантери" більш пожежнонебезпесними.
Важливою перевагою Т-34 була висока технологічність його виробництва, над якою конструктори танка постійно працювали. Великий внесок у вдосконалення технології виробництва радянських танків вніс український академік Євген Оскарович Патон, який до війни розробив технологію автоматичного електрозварювання під флюсом. У роки війни очолюваний ним Інститут електрозварювання був евакуйований в Нижній Тагіл, де українські вчені вдосконалювали цю технологію стосовно до виготовлення танкових корпусів і башт.
Після другої світової війни Т-34-85 використовувався під час війни в Кореї. його останні модифікації до цих пір знаходяться на озброєнні армій деяких країн, що розвиваються.
Посилання по темі:
1. Т-34. - Википедия.
2. Завод имени Малышева. - Википедия.
3. Т-34 против "Пантеры": поединок менталитетов. - nvo.ng.ru/history/2006-06-16/6_t34.html
4. Музейный комплекс "История танка Т-34". - www.museum-t-34.ru
5. Дизель B-2: летопись конструирования и доводки. -
nvo.ng.ru/history/2000-06-02/5_diesel.html
6. В-2 - Википедия. - ru.wikipedia.org/wiki/В-2
7. Легендарный В-2: три страницы судьбы. - engine.aviaport.ru/issues/04/page18.html.
8. Дизель-мотор В-2. - alexfiles99.narod.ru/…/v2/v-2_engine.html
